доїти

дою́, до́їш; наказ. сп. дій; недок., перех.

1) Надавлюючи на дійки, видушувати молоко з вимені.

2) перен., розм. Необмежено користуватися чиїми-небудь матеріальними засобами; здобувати від кого-небудь матеріальну допомогу.